10.09.2015 07:40
для всіх
248
    
  4 | 4  
 © Бойчук Роман

Відпусти...

Відпусти...

Не тримай мене, 

Відпусти!

У мені розчинилась осінь -

З божевільно рудим волоссям!

Не стрічав я такої досі...

Відпусти мене

І, прости.

Відпусти мене

І, прости.

Відпусти, молю...

Прости.


Пам"ятатиму

Я... А ти -

Не тримай лиш, прошу, образи.

Не судилось нам бути разом.

Почуття - на шматочки вази...

І палають між

Нас мости.

І палають між

Нас мости.

І палають

мости.


Літнім поглядом

Проведи...

Не дивися мені навпроти.

Я підсів на її наркотик...

Розімкни цей прощальний дотик:

Відпусти мене

І, прости.

Відпусти мене

І, прости.

Відпусти, молю...

Прости.


Ти прости мене.

Відпусти.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.09.2015 21:38  Сашко Новік => © 

класно

 10.09.2015 12:22  Немезида => © 

Гарно у вас - про кохання. Я ваше іще не зустрічала. Сподобалося.

 10.09.2015 09:58  Деркач Олександр => © 

Романе, романтично і гарно) але як на мене, вибачте, Ваше право і може в мене зі слухом щось не те, але я би написав -  У мені розчиниласЯ осінь...і ще тут - Не судилосЯ бути нам (нам бути) разом... і тут - І палають між Нами мости.

 10.09.2015 09:05  Тадм => © 

гарно

 10.09.2015 08:28  Каранда Галина => © 

дуже сподобалося!!!!
сподіваюсь, ЛГ не має ніякого відношення до Вас. як лірика - прекрасно!