Зігрій...
з рубрики / циклу «Перехрестя»
Я пригорщами золото зберу,
Що розгубила щедра осінь
Тобі у коси квіти я вплету
Хай сяє у очах небесна просинь.
Нехай ласкава посмішка твоя
Мою тугу розвіє швидко
Розквітне зранку новая зоря,
Кохання хай цвіте неначе квітка.
Нехай палає рудо червоний сад,
Із листям бавляться усі вітри
Я осені зіп’ю медовий яд
Листком душа здійметься догори.
Як небеса собою охолонуть
Ти душу, як листок тоді впіймай
Прийми її в розкритії долоні,
Зігрій її, тримай не відпускай.
