Не буду твоєю ніколи
Мої береги не шукай у полоні ілюзій!
Хотіла свободу штовхнути на свій ешафот?!
Задовго тримала клешня́ вільне серце в напрузі,
А віру святу захотіла ввігнати у грот.
Навіки прощай, не лови надарма вітра в полі,
Бо душу крилату багнистий не втримає грунт.
Не буду твоєю ніколи, ніколи, ніколи!!!
Навчила одному - нутро підіймати на бунт.
Крізь терни пройду, оберу я шляхи самостійно.
Нам по-різно йти вже, бо долі полярні ... і край!
Загублена, кинута?!! Ні, дорогенька, постій-но!!!
В полоні примарних ілюзій мене не шукай.
