02.10.2015 23:34

лише 18+

16 | 16

Московський джихад

30 вересня і 1 жовтня ц.р. повітряні сили РФ завдали бомбових ударів по Сирії

Твір написано у співавторстві з Олександром Миколайовичем Паніним
Олександре Миколайовичу! Величезна Вам подяка за моральну підтримку і майстерну оборобку першотексту!

Рашистського чоботу сморідний чад

Безжально душив Україну,

Тепер паралельно московський джихад

Вбиває арабські країни…

Ширяє по світу (проворний такий),

Усіх «рятувать» поспішає,

«Мир вашому дому!» - поганець лихий

Ракети в пожежу встромляє.

Аби палахтіла у світі війна,

Ця «путського миру» основа,

Аби вигорала, чорніла весна

Ізнову, ізнову, ізнову!

Завжди потерпає, страждає народ

У цілому білому світі,

Гадюччя державних лукавих істот,

Брехнею солодкою вкриті…

* * *

Смакує убивця паруючу

кров,

Дволика підступна

істота,

А натовп, що совість і розум

зборов,

Йому заглядає

до рота..

І стануть пустелі – багряні

моря,

Благатиме Небо

відплати

Кривавого вбивцю не прийме

Земля,

А буде весь час

викидати.

Київ, 30 вересня - 1 жовтня 2015 року

Візьміть участь в обговоренні

22.09.2017 08:09 © ... => Наталія Старченко

Так, виглядає, що нескінчене... Вилазить щоразу з-за пічки якийсь тарган і оголошує нову "священну" війну. На жаль, завжди є прихильники... "Баби ще понароджують", - таким, зокрема, є гасло пуйла...

21.09.2017 15:15 Наталія Старченко => ©

Вірш хороший, гарний. І дуже моторошно від того, що відбувається.
А ще моторшніше од того, що іноді здається: це жжахіття нескінчене.
P.S. Месінждером, на жаль, користуватись не умію, Таню.

17.03.2017 23:12 Надія Крайнюк => ©

Саме так і було, пані Тетяно. Я добре пам`ятаю ту невійну. І знову маємо теж саме на Сході України... Будемо сподіватися на те, що правда переможе! Дякую Вам за все!

15.03.2017 09:36 © ... => Надія Крайнюк

Дякую, пані Надіє, навзаєм!
Думаю, можна. А ще певніше відбудеться так, як свого часу відбулося в Афганістані, коли смердючі чоботи російських "миротворців" назавжди покинули чужу землю... Але ж скільки людей загинуло на тій "неоголошеній війні".
Тут доречно навести рядочки київської поетеси Тетяни Яровициної, які мене особисто потрясли...
Тетяна Яровицина
На війні, якої не було...
…Внучку мій! Дідуньо твій Павло
у бою із кривдою загинув,
стоячи за неньку Україну
на війні... якої «не було».
Бабу при надії полишив –
батько твій Павло на нього схожий –
тá, йдучи з малям у світ ворожий,
доста надивилась чорних жнив!..
Вилюднів синок – Афганістан…
Чи ж могла селянка-мати знати,
де він є і як зарятувати
в час, коли, знеможений від ран,
син молився на її тепло?!..
Змовчала історія-фальшивка –
твій татуньо ледь ся не лишив там,
на війні, якої «не було».
Соколе!.. Й на вашій «невійні»
нівечаться долі непочаті.
Душі, призвичаївшись втрачати,
губляться: настане, а чи ні
час, коли впаде потворне тло
хижої брудної напівправди? –
щоб ніколи дітям не вмирати
на війні, якої «не було».

10.03.2017 21:17 Надія Крайнюк => ©

Дякую Вам і п. Олександру Миколайовичу за цей сильний вірш, за оцю гірку, нестерпну правду. Невже не можна зупинити цих кровожерів? ***Добра Вам, п. Тетяно, успіхів, наснаги!

27.02.2017 15:23 Душа => ©

Об`язково, пані Тетяно!!!

27.02.2017 09:59 © ... => Душа

Безмірно вдячна, пані Олю, і від себе, і від імені Олександра Миколайовича!

То, може, Ви щось напишете про Сирію, як так? Якщо Вам ця тема близька, звісно.

26.02.2017 16:59 Душа => ©

Сильний твір, пані Тетяно... А я у 90-х роках жила у Сірії...
Нехай буде Мир на Землі!!!

10.08.2016 07:55 © ... => ЗОБ

Дякую Вам))

04.08.2016 21:15 ЗОБ => ©

Дуже правильні слова підібрані, Тетяно. 100 відсоткова правдонька. Чудово написано...

11.10.2015 07:09 © ... => Галя Погуляй

Дякую))) У цьому творі більше роботи Олександра Миколайовича.

11.10.2015 02:00 Галя Погуляй => ©

Як це точно-влучно-гостро-сильно... В мене просто серце не на місці... Як добре.коли існують такі талановиті люди,Майстри Душ,що словом можуть і Ніжність явити і грізно Правду висловити,стукаючи в кожне серце... Браво!

05.10.2015 20:51 © ... => Маріанна

Дякую.

05.10.2015 15:21 Тадм => ©

Я загалом досить скептично ставлюсь до спільних праць, будь то стаття, підручник чи вірш, але Вам вдалось створити відчутний твір. респект :)

04.10.2015 17:51 © ... => Тетяна Чорновіл

Таки нема. Поки що, будемо сподіватися.

04.10.2015 11:22 Тетяна Чорновіл => ©

Чудовий творчий тандем вийшов у Вас!

І диптих вдалий і актуальний!

Про тему я взагалі мовчу. Страшне щось коїться в світі, і нема кому кривавого вбивцю спинити! ((

04.10.2015 11:05 Маріанна => ©

Вражає!

04.10.2015 08:12 © ... => Ігор Рубцов

Ой, Ігоре... Я ніколи з зазомбованими у жодні дебати не вступаю. Ну чим ти їм поможеш? Пігулок і щеплень від зомбування ще не винайшли, хоча... як такі можна розглядати інтелект та аналіз. Люди із низькими показниками розумових здібностей будуть і далі споживати контент російських масмедія. Їм так зручно, аби хтось розжував і до рота поклав інформацію.

Або ще є інша категорія людей із успадкованими цінностями періоду совка. Тут теж все дуже сумно. От вивчили ще у школі у 1971 році, що пани були погані і селян визискували і все... Далі цієї інформації вже нічого не сприймається. За їхньою логікою, Голодомор в Україні - менше зло, ніж панщина, яка гнобила народ,. Ми ж то знаємо добре, що гнобила (от і "Микола Джеря" Нечуя-Левицького не з пальця висмоктаний), але ж не вбивала. Це були ВИПАДКИ, а не ГЕНОЦИД. Таким представникам совкового бачення теж, на жаль, нічого не доведеш. Марна праця.

Одна надія на нове покоління. Воно вже не таке, бо не знало ніколи, що таке совок. За молодими наше майбутнє і воно залежить від того, які пріоритети вкладуть у свідомість дітей батьки й вчителі.

Воно - дитя своєї країни. Тонко грає на ницих настроях громадян і, як знову таки, вірне дитя душить свою матір повільно, щоб помучилася. Але так влаштований вульколобий простір громадян сусідньої країни, що їм від того тільки одне задоволення. Один ватний рашист ізвідти, який ховається від арміїв українському Дніпропетровську на наші спроби показати, як скочується рівень життя у їхнії пєдєрашиській пєдєрації навздогін за мораллю, що давно вже скотилася до нуля, відповів: "Ну і шо? Зато нас всє баяца". З такими мізками самого себе треба боятися, але вони цього не здатні зрозуміти.

Дякую!

Дякую! Я тут і за себе, і за Олександра Миколайовича вітання приймаю))

Та вже не знає, кого йому ще звільнити. Але, між іншим, Росія завжди мала на Близькому Сході інтереси. Пригадайте "Палестинські оповідання" Агатангела Кримського, який досить тривалий період перебував і в Палестині, і в Сирії, вивчаючи арабістику. Він там описує "продєлкі руского православного общества", яке ще тоді бралося русифікувати арабів... Дуже багато земель ще царська влада закупила на території сучасного Ізраїлю - під монастирі. І нещодавно шут пуйла озвучив його мрію "помити чоботи російського вояка в Індійському океані"...

Дякую, Тетянко))
Мені б хотілося, аби й Олександр Миколайович відповів у коментарях. У мене були "ісламські чвари" і "руський мір" у першотексті, а вийшов такий злютований образ під пером Олександра Миколайовича. Це його творча знахідка))

О! Це вже точно!

жаль, що земля таки цей гнилий тлін прийме у себе...але написано чудово, правильно і дуже сильно!

Дуже сильно... Чудово обом авторам! Без слів, усе сказано до мене...

Чудово написано Тетяно! Путлєр своєю "допомогою", очевидно, світ увесь знищити хоче.

"Московський джихад" - влучно

Пора вже путіну до землиці святої, в найглибшу яму. Бо ще мавзолей побудують.

Таки так...

Дуже щемно...

Та це все Олександр Миколайович! Справжній майстер!
Перейнялися всі, звісно, трагедією у Сирії. Всім болить.
Дякую, Оленочко!

...навіть не знаю, що додати....
Авторам - браво!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ