23.10.2015 22:30
18+
183
    
  8 | 8  
 © Олена Вишневська

Ескізи на двох

Ескізи на двох

Я вибіжу в ніч – там стіною задумливі клени

Колючими вітами ловлять за руки мене.

А я все одно утечу, бо жага невтоленна

До тебе в чорнила безкрайні пірнути жене.


Так хочеться простору вільного! Де ти, мій острів, 

Моя ненаписана повісте втрачених літ?

І хто це між нами поставив не мури – апостроф?

Чому всі дороги ведуть не до тебе, а – від?


І що залишається? Тінню злетіти за вітром, 

Ковзнути в сапфірове плесо захмарних шляхів –

І падати з неба водою над стомленим світом, 

Збиваючи вслід за собою бездомних птахів.


А, може, втекти? Аби знову колись повернути

На іншу стежину, де тисячі років назад

Не стала любов наша викликом /аж до покути/…

Був день. Була ніч. А в саду зрів рясний виноград.


І хтось молодий, ніби схожий на юного Бога, 

Наводив твердою рукою в ескізах на двох

Одну /і нехай непросту, але спільну/ дорогу, 

Омріяне щастя тривалістю в кілька епох.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.10.2015 05:17  Деркач Олександр => © 

Прекрасна поезія!

 25.10.2015 20:13  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Оленочко, Завершальний катрен просто захоплює.Дуже цікавий образ і чудові відчуття!

 24.10.2015 22:34  Оля Стасюк => © 

Віршик дуже ніжний і красивий, особливо "Був день. Була ніч. А в саду зрів рясний виноград."... Плюс за "апостроф" і "сапфірове"

 24.10.2015 16:41  Світлана Рачинська => © 

Шикарнющі відчуття!!! Люблю світ твоїми очима і відчуттями!!!)))ДУУУУЖЕ ГАРНО!!!!))

 24.10.2015 10:21  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова сага коханню! Образно і відчутно звучить.

 24.10.2015 10:14  Тадм => © 

Оленочко, дуже-дуже сподобалось!

 24.10.2015 10:10  Симор Гласенко => © 

Сподобалось нарощування сугестивного відчуття (поки не можу сказати якого: чи то тривоги, чи то образи, чи можливо жалю-туги-розчарування) з початку і до кінця, а в кінці Бах - емоційний вибух і захоплений дух. Гарно!

 24.10.2015 10:08  Ольга Шнуренко => © 

Магія ночі дуже сильна, тому й не лякають колючі гілки та таємниця чорноти…
Мабуть не випадково навіть близькість між людьми вночі – особлива…
Рано чи пізно різні дороги зіллються в одну, але потрібно прикласти зусилля…
Сапфірове плесо захмарних шляхів – це ще одна родзинка у кошику твоїх віршів…

 24.10.2015 09:48  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно, Оленочко! А фінальні акорди хай будуть життєвою кодою для твоєї ЛГ - на кілька епох, до віку вічного (як вона сама схоче!).

 24.10.2015 01:44  Серго Сокольник => © 

Та ні, Оленочко, то дороги просто такі... зигзагоподібні))) Шутю)

 24.10.2015 01:09  Панін Олександр Мико... => © 

І ескізи, і картини і, обов`язково, на двох -
все це відбувавлось,
відбуватиметься
і відбувається
зараз...

 24.10.2015 00:48  Галя Погуляй => © 

Боже мій! ...Це прекрасно! ...я просто в захваті! ...тану-гину... ВИ -СПРАВЖНІЙ ПОЕТ! такий справжній,що... що мурашки біжать... ковзають і падають...
неймовірна краса!

 23.10.2015 22:58  Богдана Пілецька => © 

Оленко, оце ти заворожила мене своїм віршем... Захоплююся твоєю поезією!!!

 23.10.2015 22:37  Каранда Галина => © 

дуже гарно!