La bohème
спроба перекладу
Але тут кріплю у виконанні Шарля Азнавура.
Як красиво акомпонує фортепіано цій композиції)
Богема
Я розповім для вас про час.
Як двадцять вам нема нараз,
То ледве зрозуміти.
Бо на Монмартрі десь якраз
Цвіли лілові квіти.
У наші вікна привідкриті.
І тут, поміж отих терас
Була скромна кімната –
Гніздечко нами звите.
Знайомство там, де день-по-дню
Я тінню в голоді тиннЮ
Вона ж… Вона позує ню.
Богема! Богема –
У щастя пелені.
Богема! Богема!
Ми їли раз в два дні.
В кафе сусідньому поблизу.
Між нас були, що знали кризу.
Що попри злидні
Ще чекали слави бризу.
Голодні.
Віри не губили.
Картинами за хліб платили.
Обід гарячий
За читання віршів.
І сидячи навколо печі, в тиші -
Ми забували, що зима та інше.
Богема, богема –
Це означало : ти прекрасна!
Богема, богема,
Бо геній жив у нас дочасно.
Тоді так часто випадало
Бо ночі напроліт стояв я
Перед мольбертом
Поправляючи мазки,
Окреслення грудей і стегон,
А на світанку - біля тебе
Лиш кави ароматної смаки.
Безсилі та шальні від щастя.
Любили. Зімкнуті зап’ястя
І все, що називалося життям.
Богема, богема –
Це значить, що по двадцять лише.
Богема, Богема.
Де духом часу двоє живші.
Та випадково якось, ось
Повз дому того довелось
Старенького іти.
Я не впізнав дворів і стін.
Юність моя знайома їм.
Ось сходи вверх,
та більше не знайти
Ту студію, що стала нам усім.
У дому зовсім інший лик.
Монмартр зневірливо приник
І квіти відцвіли.
Богема, богема –
Ми бУли божевільні й молоді.
Богема, богема -
Нема того, що стільки значило тоді.
Оригінал:
La bohème
Je vous parle d`un temps
Que les moins de vingt ans
Ne peuvent pas connaître
Montmartre en ce temps-là
Accrochait ses lilas
Jusque sous nos fenêtres
Et si l`humble garni
Qui nous servait de nid
Ne payait pas de mine
C`est là qu`on s`est connu
Moi qui criais famine
Et toi qui posais nue
La bohème, la bohème
Ça voulait dire on est heureux
La bohème, la bohème
Nous ne mangions qu`un jour sur deux
Dans les cafés voisins
Nous étions quelques-uns
Qui attendions la gloire
Et bien que miséreux
Avec le ventre creux
Nous ne cessions d`y croire
Et quand quelque bistro
Contre un bon repas chaud
Nous prenait une toile
Nous récitions des vers
Groupés autour du poêle
En oubliant l`hiver
La bohème, la bohème
Ça voulait dire tu es jolie
La bohème, la bohème
Et nous avions tous du génie
Souvent il m`arrivait
Devant mon chevalet
De passer des nuits blanches
Retouchant le dessin
De la ligne d`un sein
Du galbe d`une hanche
Et ce n`est qu`au matin
Qu`on s`asseyait enfin
Devant un café-crème
Epuisés mais ravis
Fallait-il que l`on s`aime
Et qu`on aime la vie
La bohème, la bohème
Ça voulait dire on a vingt ans
La bohème, la bohème
Et nous vivions de l`air du temps
Quand au hasard des jours
Je m`en vais faire un tour
A mon ancienne adresse
Je ne reconnais plus
Ni les murs, ni les rues
Qui ont vu ma jeunesse
En haut d`un escalier
Je cherche l`atelier
Dont plus rien ne subsiste
Dans son nouveau décor
Montmartre semble triste
Et les lilas sont morts
La bohème, la bohème
On était jeunes, on était fous
La bohème, la bohème
Ça ne veut plus rien dire du tout
