Жовте листя
Жовте листя золотеє падає тихенько
І шепоче мені сумно: «Зима вже близенько».
Землю килимом вкриває, ніби утепляє,
Осінь мудро й величаво з літом ся прощає.
Заморозки сивиною легенько торкнулись,
Холодком, ще не сміливо, ніби посміхнулись.
Тепле літечко минуло, води відшуміли,
Журавлі й співоче птаство в вирій відлетіли.
Із небес осінь чарівну Бог благословляє
І прощальним різнобарв’ям природу квітчає.
Жовте листя золотеє падає тихенько
І шепоче мені сумно: «Зима вже близенько».
с. Нижні Станівці, Буковина, 27.10.2015
