Медове чаювання
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Про вечір вірш писала серед ночі,
Бо зовсім не могла стулити очі,
А потім задрімала, як дитина,
Й наснилася мені така картина...
Надворі ніби вже чарівний ранок,
Вмостилось сонечко на сонний ганок,
Танцюють у дворі чарівні квіти,
І небо усміхається привітно...
Прокинулась і глянула в віконце,
А там на небі полудневе сонце!
Подвір‘я справді виглядало раєм -
так захотілось раптом з липи чаю!
Поласувати медом із ароматом
Солодких квітів і з відтінком м‘яти...
Хіба щось краще є у цьому світі,
Ніж пити чай із ароматом квітів?
м. Київ, 24.05.2013
