Мальва Світанкова РОЗТОКАМИ ДУШІ...
Розтоками душі по вибитих кантонах
(Шляхами шовку, льону чи парчі)
Додому тягне вишивка. Додому -
Де, як ніколи, приязні дощі...
І сонце, що за грушею сховалось,
Моргнувши гляне з віткових сплетінь.
І стане легко: птахам як в дібровах
Співалося - так дихалось...Чи ж ні?..
Згадались мрій вітрила пурпурові -
Аж гаряче у грудоньках мені.
О, так глибоко світло заглядало
Крізь ауру захоплених молінь.
06.11.2014 12:54 Тадм => © |
 Красивий вірш, тільки я не зрозуміла "по вибитих кантонах" - це як? |
03.11.2014 15:43 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарні зрозумілі думки, і вірш душевний. |
03.11.2014 13:43 Олена Вишневська => © |
 Мальвочко!!!!!! Так глиобко заглянула - прямо в душу! Дуже гарно! |
03.11.2014 13:11 Ганна Коназюк => © |
 Відчула кожне слово! Таки вдома "дощі приязні"... |
03.11.2014 11:47 Світлана Рачинська => © |
 Мальво, надзвичайно гарно.... Забракло слів...) |
03.11.2014 11:38 Люлька Ніна => © |
 Це так близько і так рідно. |
03.11.2014 08:01 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарний, поетичний шлях додому)) |
02.11.2014 23:21 Олег Буць => © |
 Господи, як гарно! Коли додому хочеш - усе тягне! Колеса поїзда як стукають: додому-додому, додому-додому! А що вже про вишивку сказати! |