13.11.2015 05:50

для всіх

124

1 | 1

 © Ольга Шнуренко

Життя - театр

рімейк

Ми з тобою, неначе примари,
У театрі, що звемо життя.
Дивна гра - пожинаємо лаври,
Аплодуємо ти і я...
А коли ми залишимо сцену,
Як відлуння, зникнуть слова,
Кров назавжди застигне у венах -
І закінчиться наша гра..

Портрет дитинства в дерев`яній рамі -

Одна лиш героїня в моїй драмі, 

Та не зламає мою волю вітер -

Життя до мене знов таке привітне!

Старі, як діти – всім давно відомо, 

До світла тягнуться напівсвідомо, 

Наївні, добрі, ніжні, романтичні -

У них подібні вподобання й звички…

Вони так люблять їсти солоденьке, 

спочатку хочуть те, що більш смачненьке.

Та все ж таки, відміннсть є між нами -

Різняться діти і старі роками...

м. Київ, 13.10.2015