16.11.2015 12:35
лише 18+
256
    
  7 | 7  
 © Олена Вишневська

Під дотиком пера

Під дотиком пера
"А жаль як, барде, ти мене не знав.
Тебе, піїто, зроду не зрікалась.
Коли в думках на муки заклинав,
То я в рядках рельєфно витиналась."

Світлана Рачинська: Злюбила (монолог музи)

Зречись мене, мій Майстре, не тривож, 

Бодай на день, на ніч, хоча б на слово…

Коли мене торкався /випадково?/

Чи думав ти, що я жива також?


Все смакував, а так і не пізнав…

Зривав із мого тіла покривала, 

А я, дарма, чорнила цілувала, 

Якими іншим ти рядки писав.


І кожен раз оголеність плеча

Мого сприймав, поете, як належність.

А я втрачала /вкотре?!/ незалежність

Під дотиком пера /чи все ж меча?/.


Вервечка схарапуджених думок

Вдаряла хмелем в голову і груди –

Ти брав мене в полон завжди, повсюди, 

Немов чергову здобич між жінок.


І поспішав покласти на папір

Так грубо, недоречно і невміло.

Не знав, напевно, що тобі не тіло, 

А душу віддавала я… З тих пір


Немає навіть іскри від вогню

В мені: я лиш недопалок від слова.

/Втрачаю глузд… а що найгірше – мову…/

Забудь мене – колишню осяйну.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.02.2016 19:47  Тадм => © 

Оленочко, дійсно круто!

 13.02.2016 18:53  Сашко Новік => © 

круто

 21.12.2015 15:08  Максимів Галина => © 

Чудова поезія! Дуже сподобалось)))

 18.11.2015 02:37  Галя Погуляй => © 

...просто от мурашки... а в мурашок сльози на очах...
мурашково гарно! талановито!

 18.11.2015 02:09  Зав`ялова Валентина => © 

Сподобалось. Дуже жіноче.

 17.11.2015 16:21  оксамит => © 

В улюблене... Кожен рядок, кожне слово-пережиті миті життя.., віриш, допоки не зрозумієш...

 17.11.2015 09:58  Тетяна Белімова => © 

Оленочко! Немає слів... Розібрала б твій твір на цитати! Мабуть, краще вивчити на пам`ять! 

Така неповторність у кожному рядочку, кожному образі. Неповторність музики твого серця! 

В улюблене і ще роздрукую, звісно! 

{#}{#}

 16.11.2015 22:27  Анна Ольтенберг => © 

Як гарно, як проникливо, трепетно, вишукано!..

 16.11.2015 15:24  Симор Гласенко => © 

Ой-йо-йой.. скільки пристрасті і любові у рядках... На тлі попередніх рядків останній, де Ви зізнаєтесь, що "згасли" звучить непереконливо. Така пристрасть, яку ви описали, триває вічно... Потужно. Дякую!

 16.11.2015 13:01  Панін Олександр Мико... => © 

Забудь, забудь, та знаю - не забудеш,
Без мене вся твоя поезія помре...
Ти мене воскресиш, а потім враз погубиш,
Повстати змусиш знов із попелу мене...
Потрібна, мов життя, я - бунтівна рабиня,
Ти - Майстер, що віддав поезії себе,
Лишився без душі, коханий мій,
віднині
Віршовані рядки зневоліли тебе.
Поезії тебе стихія подолала,
Тиранить наяву, просочується в сни,
Для нас обох така віршована навала
Страшніше, ніж полон в кігтях у сатани.

 16.11.2015 12:57  Ольга Шнуренко => © 

Я вражена до глибини душі! Не дивлячись на те, що з твоїми, Оленко, творами вже давно знайома, але щоразу ти відкриваєш такі незвідані й потаємні куточки своєї душі. Зачаровує неймовірно цікава образність, складні сюжети, глибокі філософські роздуми, відверті і водночас завуальовані почуття. Зараз у мене таке відчуття, що цей вірш найкращий з усіх твоїх, які читала раніше, тому що він інший!!! Емоційний, болючий, навіть трагічний - крик душі... Ти мене, Оленко, і здивувала і розчулила водночас!