21.12.2014 13:12
для всіх
153
    
  2 | 3  
 © Антоніна Грицаюк

Я пещу їх

Я пещу їх

з рубрики / циклу «Про долю»

Я пещу їх, немов діток,

В своїх віршах рядочки,

Нарву букет в полі квіток,

Сплету із них віночки.


Горну берізку, мов сестру,

Тополя – рідна мати,

Пущу непрошену сльозу,

Біль втрати не здолати.


Води із джерела нап’юсь,

Прозора та свята,

І тихо Богу помолюсь,

Далеко суне десь гроза.


А серце завмира,

Та знову б’ється, шаленіє,

Душа не варта і гроша,

Якщо вона черствіє.


Пещу руками перший сніг,

А він біжить водою,

Звернути хочу з тих доріг,

Що вкрилися журбою.


Та не виходить геть ніяк,

Чужа біда – моя біда,

Така гірка вона на смак,

Матерів знедолених сльоза.


Сонячні пестять промінці,

В вікно аж крізь фіранку,

На серці хороше мені,

Я дочекалась ранку.



м.Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.12.2014 16:47  Світлана Рачинська => © 

Чудові рядки. Перейматися чужим болем - це і є людяність! Гарно!

 21.12.2014 16:24  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарні, душевні рядки!!!
Дякую!