SILENTIUM
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Перші тайгові зошити»
«SILENTIUM»,
«Первые таежные тетради»
Що пережив ти,
Біль свій і кривди,
З кров’ю, вернувшись, одмий,
Згадуй, німий.
В п’янства чаду,
Вчувши наглу біду,
В схлипі
На дибі,
Як тіло заюшить кат, м’язи рвучи,
Мовчи.
І навіть їй,
Коханій своїй
В щасливому сні
Про те – ні-ні…
На могилі отця,
Уже мертвеця,
Молись, пом’яни,
Те ж – і з думки жени.
Матері – не кажи,
Матері – бреши.
Ні дочці,
Ні сину,
В миті ці
Й до загину
В слави час чи хули
Губи стули.
І, другу
Тиснучи руку,
Усміхнись, привітай,
Про те – не згадай.
Та як до Божого порогу
Доб’єшся, злу наперекір,
Богу,
І то потроху,
Все-таки довір!
______________
Кровь и обиды,
Всё, что ты видел,
Если вернёшься домой,
Помни немой.
В пьяном чаду,
В малярийном бреду,
Либо
На дыбе,
Где мышцы твои рвут палачи,
Молчи.
В счастливом сне
Любимой жене
В свете зари
Не говори.
Даже отцу,
Мертвецу,
На могиле
Ведь не расскажешь были.
Матери – помоги.
Матери – лги.
Дочери,
Сыну
Ночью
Синей,
О том, как ты жил,
Не расскажи.
И, другу
Сжимая руку,
К тайнам своим открывая ключи,
Про это – молчи.
Но на последнем встав пороге,
Устав и от правды, и от лжи,
Богу,
И то немного,
Всё-таки расскажи!
