16.01.2011 18:38
-
545
    
  1 | 2  
 © Ігор Волощук

Не можу болю вгамувати

Сльоза скотилась по щоцi 

I руки раптом затремтiли, 

I на обличчi i в душi 

Навiки смуток залишили. 


Прощай, мiй батьку i пробач 

За все, що я не вcтиг сказати, 

А серце роздирає плач, 

Не можу болю вгамувати


Вже не притиснеш до грудей 

I не обiймиш бiля хати, 

Твоїх синiв, твоїх дiтей, 

Пробач нам батьку, пробач мати. 


Ти чушє, батько, плачу я 

I не находжу, що сказати, 

Тiкає iз -пiд нiг земля 

Не можу болю вгамувати. 


Як вiдродитись, як пiднятись? 

Тiй потолоченiй травi... 

невже на Бога сподiватиcь ? 

Чи сили вiднайти в собi? 


Менi ти бiльше не пiдкажеш, 

Бо ти пiшов - i вже нема... 

менi ти бiльше не порадиш... 

Котись сльоза, котись сльоза. 


На сиротливiй чужинi 

Шукав я щастя, може вдачу... 

Тепер зi свiчкою в руцi 

Я плачу, батьку, гiрко плачу. 


Чому жорcтоко, чому так? 

I чим я грiшний перeд богом? 

Щоб не зумiти поховать... 

В останню провести дорогу. 


Прощай мiй батьку, i пробач, 

Не встиг тобi я це сказати, 

А серце роздирає плач... 

не можу болю вгамувати. 


Я повернусь у рiдний край, 

Впаду на батькiвську могилу: 

"Облиш, мiй син, не пiдiймай... 

Вiн так чекав свою дитину." 


Прощай, мiй батьку i пробач, 

Нарештi зможу це сказати, 

А серце роздирає плач... 

не можу болю вгамувати... 

 



Буенос Айрес, Квiтень 1997 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.01.2011 20:23  Катрін Поль 

Дякую Вам, я захоплююся вашими віршами!!!!!!!!!