Не можу болю вгамувати
I руки раптом затремтiли,
I на обличчi i в душi
Навiки смуток залишили.
Прощай, мiй батьку i пробач
За все, що я не вcтиг сказати,
А серце роздирає плач,
Вже не притиснеш до грудей
I не обiймиш бiля хати,
Твоїх синiв, твоїх дiтей,
Пробач нам батьку, пробач мати.
Ти чушє, батько, плачу я
I не находжу, що сказати,
Тiкає iз -пiд нiг земля
Не можу болю вгамувати.
Як вiдродитись, як пiднятись?
Тiй потолоченiй травi...
невже на Бога сподiватиcь ?
Чи сили вiднайти в собi?
Менi ти бiльше не пiдкажеш,
Бо ти пiшов - i вже нема...
менi ти бiльше не порадиш...
Котись сльоза, котись сльоза.
На сиротливiй чужинi
Шукав я щастя, може вдачу...
Тепер зi свiчкою в руцi
Я плачу, батьку, гiрко плачу.
Чому жорcтоко, чому так?
I чим я грiшний перeд богом?
Щоб не зумiти поховать...
В останню провести дорогу.
Прощай мiй батьку, i пробач,
Не встиг тобi я це сказати,
А серце роздирає плач...
не можу болю вгамувати.
Я повернусь у рiдний край,
Впаду на батькiвську могилу:
"Облиш, мiй син, не пiдiймай...
Вiн так чекав свою дитину."
Прощай, мiй батьку i пробач,
Нарештi зможу це сказати,
А серце роздирає плач...
не можу болю вгамувати...
Буенос Айрес, Квiтень 1997 р