02.12.2015 17:05
для всіх
135
    
  1 | 1  
 © Тетяна Чорновіл

Самі судили, судить Бог...

Самі судили,  судить Бог...

з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Перші тайгові зошити»

Переклад вірша Варлама Шаламова
«Мы судим сами, судит бог…»,
«Первые таежные тетради»

Самі судили, судить Бог

Нащадки наші судять, 

Шляхом яким із багатьох

Виходили ми в люди.


Тоді тернисту нашу путь, 

Шосе Ентузіастів, 

Той готував для нас, мабуть, 

Хто нам не зичив ласки.


І брязкотом, немов у дзвін, 

Бляшанкою пустою

Нас за замки станційних стін

Ззивали для постою.


Бо перед нами чули страх, 

Тримали в чорнім тілі, 

Ми йшли – і пальці на кострах

Палили в заметілі.


По нас лишилися сліди, 

Забуті, може, трохи.

В краю, де мусили пройти

До муки й перемоги.


_______________



Мы судим сами, судит бог, 

Потомки наши судят, 

Какой из тысячи дорог

Мы выходили в люди.


Сегодня наш тернистый путь, 

Шоссе энтузиастов, 

Нам выбирает кто-нибудь, 

Кто к нам не очень ласков.


Звеня жестянкою пустой, 

Как в колокол тревожный, 

Нас созывают на постой

На станциях дорожных.


Они пред нами чуют страх, 

Мы ходим в черном теле.

Мы пальцы палим на кострах, 

Светящих сквозь метели.


И мы проходим по следам

Своих отцов и дедов, 

Шагавших медленно сюда

К страданьям и победам

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.12.2015 12:55  Георгій Грищенко => © 

Дивний вірш. Чудовий переклад.

 03.12.2015 03:44  Серго Сокольник => © 

"Эх, дороги, пыль да туман..." Багато я часу провів в російській глушині...Зараз думаєш- мов в задзеркаллі... А щось-то й запало в душу...

 02.12.2015 21:43  Каранда Галина => © 

не завжди знаю, що написати в коментар... але Ваше читаю завжди... сьогодні прочитала спочатку все підряд, включаючи примітки, а потім ще раз переклад... важка епоха... і, здається, вона ще не закінчилася...