Прекрасне, вітер і добро...
Природа нас постійно дивує, головне, навчитися розуміти її...
Два птахи в небі, як прекрасно,
Наче танцюють в вишині,
Одразу в серці стало ясно,
Від крил прорізаних в спині.
Я наче там, в одному з птахів,
Вселився і лечу між хмар.
Відновлює душа запаси,
Черпаючи з синіх примар.
Повітря ніздрями вдихаю,
Шепоче вітер між пір’їн,
А я йому відповідаю
Зробивши оберт зі всіх сил.
Як добре. Але повертаюсь,
На землю. В небі вже давно
Все зникло... в серці лише маю –
