Мовчки
І поки ти мовчав вона встигла напитись,
хильнути горя, сліз, радостей чари,
завжди було чому в чару литись,
і поруч з такою - з увагами хмари.
А ти все мовчав, підливав необачно,
і сумнівів хміль знов зрадливо п"янив,
їй навіть здавалось не так уже лячно,
помилитися раз і відректися снів.
І вона самотою потроху п"яніла,
намагалась розбавити той мовчазний хміль,
мов метелик на світло, навзаєм летіла,
і зціпивши зуби терпіла серцевий біль.
І допоки ти мовчки намагався наважитись,
на згорілім крилі вона навчилась літати,
згодом слова твої перестали щось важити,
і все що лишилось тобі - тільки мовчати
