01.01.2016 09:44
for all
90 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Олександр Новіков

Мовчки

І поки ти мовчав вона встигла напитись, 

хильнути горя, сліз, радостей чари, 

завжди було чому в чару литись, 

і поруч з такою - з увагами хмари.

А ти все мовчав, підливав необачно, 

і сумнівів хміль знов зрадливо п"янив, 

їй навіть здавалось не так уже лячно, 

помилитися раз і відректися снів.

І вона самотою потроху п"яніла, 

намагалась розбавити той мовчазний хміль, 

мов метелик на світло, навзаєм летіла,

і зціпивши зуби терпіла серцевий біль.

І допоки ти мовчки намагався наважитись, 

на згорілім крилі вона навчилась літати, 

згодом слова твої перестали щось важити, 

і все що лишилось тобі - тільки мовчати

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.01.2016 18:30  Оля Стасюк => © 

Інколи краще мовчати, чим нести всяку дурню, що успішно пропагує цей клятий сучасний світ. Круто) 

 02.01.2016 09:21  Тетяна Белімова => © 

Хтось обпалює крила, хтось мовчки спостерігає... Так воно зазвичай і буває у житті.
Сподобалося!  

 01.01.2016 23:28  Марієчка Коваль => © 

чортяка, а де хеппі енд, взагалі... 

 01.01.2016 23:24  Марієчка Коваль => © 

Хахаха... Ну, тобі слова не скажи, поете. Хороший висновок.. Інше... Це ми самі вирішуємо, чи наше крило згоріло, чи воно із сталі. Потрібно просто постаратися. Особливо дякую за "крізь зуби терпіла...") 

 01.01.2016 13:08  Тадм => © 

чіпляє... Саш, з Новим роком!!! злагоди й щастя багато-багато.... 

 01.01.2016 10:09  Каранда Галина => © 

ого...

=)

Саш, твоя реакція на коменти трохи того... зашкалює:)))

Класний вірш.