03.01.2016 15:19
for all
118 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Єва Фомичева

Забуття

І пару кроків в забуття,  

Де час іде без каяття.


Вхопивши кисню, ти ще йдеш.

Ти йдеш і віриш, що знайдеш.

Та бачу, що безтямними є твої очі, 

І згас вогонь, що так палав щоночі.


Посеред сліз і болі ти ще йдеш.

Чи ні, - можливо, лиш бредеш.

Сягаєш поглядом, - думки в полоні, 

І біль нечутно ще торкається до скроні.


Такий безсилий, і німий.. та ти ще йдеш.

Цього, повір, не обійдеш.

Ніщо й ніде не має краю й меж, 

А ти не знав й не чув, а все ж...


Вхопивши кисню, ти ще йдеш, 

Але, на жаль, ніщо не віднайдеш.

Боюсь, ще крок і стане все навік, 

А ти не знав, що не розтулиш більш повік.



м.Київ, 2.01.2016

Публікації: Єва Фомичева

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.02.2016 19:42  © ... => Надія Севастьянова 

Рада, що сподобалося. Дякую за відгук! 

 13.02.2016 19:32  Надія Севастьянова => © 

Відчула вірш емоційно... Аж подих перехопило поки читала..
Дуже гарно пишете.
Плюсую)