Там далеко

Там колись були щасливi ми 

I куди оте все дiлось... 

Ми зросли, полинули в свiти, 

А вiдверто - їхать не хотiлось. 

Та що зробиш, доля є людська, 

І змiнить її на жаль, нам не підвладно. 

І в очах моіх з`являється сльоза, 

I питання - ну чому так складно? 

Ми чужi i це чужа земля, 

Нам не тепло i вона не грiє. 

Не така зима i не така весна, 

А надiя тлiє, тлiє, тлiє... 

Я обов`язково повернусь, 

В яблуневий сад, що бiля хати, 

Ну а зараз Богу помолюсь, 

Щоб було кому мене стрiчати. 

Боже Правий, мрiю, збережи, 

Поверни синiв - чeкає мати, 

Бо вона молилась всi цi днi 

I про це не можна забувати. 

Там далеко, за отим мiстком, 

Розцвiла калина бiля хати, 

Там колись я бiгав хлопчаком, 

А тепер живе старенька мати.