Спогади

Вони мене на жаль не грiють, 

Не манить їхня далина. 

Лише надiї в серцi тлiють, 

I вiтер думи навіва. 

Чужi краї, чужiї землi, 

A в моїх жилах руська кров. 

I днi яснi й сумнi i темнi, 

В минуле повертають знов. 

В отi лiси, в отi байруги, 

Квiтуче поле, чистий став, 

Те мiсце над Пiвденним Бугом, 

Назавжди я запам`ятав. 

Мої мiсця святi, веселi, 

Мого дитинства рiдний край 

I от один, немов в пустелi 

I вiтер кличе - повертай... 

Ще довго там на узбережжi, 

Стояв, вдивлявся в далину, 

У просторi oтiм безмежнiм, 

Гучне неслося - ПОВЕРНУ!!! 

А синi хвилi першi, раннi, 

Кидають пiну на пicoк 

I спогади чомусь тi давнi, 

I дивний блиск чужих зiрок.