Гойдаються тіні на вістрі спокут
з рубрики / циклу «Дірки від сум’ять миттєвих (про творчість)»
Гойдаються тіні на вістрі спокут
безпечні, мов юність, закохана в зиму
такий собі згусточок протиотрут
в шаленому ритмі летить без упину
Гойдаються довго.... відлуння спокус,
відчутна до сліз квінтесенція суті...
немов замовляють пекучий укус,
занадто глибокий, щоб з часом забути
Гойдаються рими – марнота-марнот
бентежать уяву крикливістю рішень.....
як втілення/нищення справжніх чеснот
сприймаються світом написані вірші?
Харків, 12.01.2016