07.05.2009 00:00
-
3237 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Микола Щасливий

Сучасний друк

Для сміття списаний папір, 

Бо мало хто читає. 

Правда - не правда, вір - не вір, 

Не бачить – не пізнає. 


Слова, мов ластівки весни, 

У кожній щось зітхає. 

А тут дощі дрібні, рясні, 

З листа усе змиває. 


Книги і помилки – навік, 

Здружились, мов колеги. 

Старіші, котрі мають вік, 

У них, наче підлеглі. 


Нове, старе, а сенс один –  

Пилюка, довгі шафи. 

Між палітурками хтось клин, 

Убив, щоб не дістати. 


Пишу також, надія – верх, 

Майбутнє з оптимізмом. 

Хоча й сьогодні хтось це стер, 

Із цифри, механізмом. 


Теперішнє! Читай, читач! 

Хай буде світло з лісу. 

Письменник зараз теж приймач, 

Хоч й рідко і без віку. 



24.05.06 р.

Публікації: Микола Щасливий

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 04.12.2011 18:14  Каранда Галина => © 

а все ж, може хтось колись знайде, здмухне павутину, і - прочитає... якщо раніше на макулатуру не здадуть(