31.01.2011 12:44
-
2225 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Світлана

Вірш про зиму

Для сина ліплю бабу снігову, 

Великі кулі котячи по саду. 

Його очиці заблищали радо, -  

Це диво так сподобалось йому! 


Дивилася, як тішиться маля, 

І якось гірко та невтішно стало. 

Моє дитинство, де ти заблукало? 

Невже назад немає вороття? 


Ліпити мені баби снігові 

Малою я просила свого тата. 

З тих пір їх так розтануло багато, 

Немов усе наснилося мені. 


Синочок взяв за руку: "Мамо, ще!" 

Як швидко час біжить, летить невпинно. 

Моє дитинство - у дитинстві сина! 

Так от воно - продовження моє! 


І знову я беру у руки сніг: 

Ліплю, качаю, сажею малюю. 

Навколо баби із малим танцюю 

Й дитинства мого чую щирий сміх... 


Світлана цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Світлана

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.11.2011 15:31  Тетяна Ільніцька 

Легко, щиро, безпосередньо, трішки сумно, так, по-Шекспірівські... 

 06.02.2011 23:28  © ... 

Шановний пане Ігоре, щиро дякую за Ваші теплі слова

 05.02.2011 22:53  Ігор Волощук 

Дуже гарно і щиро написано...Найкращі побажання!!!

    З повагою