26.01.2016 01:54
для всіх
191
    
  7 | 7  
 © Тетяна Чорновіл

Крізь ніч незбагненно тиху...

Крізь ніч незбагненно тиху...

Ноктюрн

Зимовий вечір скрадається по снігу, 

Тремтить у люстрі притишеного озерця

І завмирає в солодкій знемозі серця

Аж там, де сонце рожеву ятрить жагу

Окрайцем неба.


А ніч морозить зашерхлі дива казок, 

Між хмар сипнувши студених зірок коралі, 

Наш сон колише в дрімотному задзеркаллі.

Не заблукати б. Бо сну того ще разок

Вдихнути треба.


Це зовсім близько – між зорями навпростець, 

Сніжком минути зневіри ламкої кригу…

За вдихом видих, крізь ніч незбагненно тиху

У даль безмежну на віддаль биття сердець

Спішу до тебе.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2016 22:00  Антоніна Грицаюк => © 

Гарна поезія! Мальовничо! На жаль пропав весь сніг...

 26.01.2016 14:35  Уляна Яресько => © 

Краса... заворожлива поетична краса!

 26.01.2016 14:02  Світлана Рачинська => © 

Скучила за Вашою лірикою) Надзвичайно!!!...

 26.01.2016 13:40  Тадм => © 

магічно... "зашерхлі дива казок" сподобались дуже

 26.01.2016 13:07  Олена Вишневська => © 

Гарно, пані Тетяно!

 26.01.2016 09:47  Каранда Галина => © 

незвичний розмір. дуже сподобалася побудова вірша.

 26.01.2016 09:03  Георгій Грищенко => © 

Заворожуюче. КЛАСНО!!!

 26.01.2016 07:35  Ольга Шнуренко => © 

Зимовий тихий вечір – ночі увертюра,

І зоряний оркестр на авансцені,

А місяць – диригент і поряд партитура,

Оркестром диригує космічний геній…