Сиплються дні...
з рубрики / циклу «Лірика почуттів»
Сиплються дні...
Кришталеве намисто миттєвостей падає
прямо в прірву чекань,
а там...ледь помітна межа чуттєвості
втихомирює пил вагань...
І ледь чутні у тиші подихи,
і летять шкереберть думки....
Винні, певно, заброди-протяги
в тому, що розгубились сни...
Тільки, знаєш, воно на краще –
для осмислень потрібен вдих
Розгубитись – не так і страшно
страшно- душ тамувати крик....
Страшно бути напівсобою
й серед сотень потрібних слів
не знайти одного... такого,
що розтопить урешті лід....
Харків, 31.01.2016
