Дніпрова елегія
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Сині гори, темні води,
То – Дніпро відпочиває...
Вабить очі тиха врода:
Кришталево зорі сяють.
Снігом білені вершини,
Чорні пасма – у яругах…
Ніч іде… Не бійся тіней –
Власне серце ти послухай.
Б’ється рівно і спокійно –
Посеред земного раю…
Тут – безжурно і привільно,
І тривога не займає.
Спочивають сині гори,
Бережуть од всіх напастей…
Оминає люте горе –
До джерел лише припасти!
Пити й пити – не напитись,
Давнину свою пізнати…
В цих просторах розчинись,
І – до ранку вже не спати.
Фото з мережі Інтернет
