Тетяна Чорновіл В легковійному трепеті хмар
По безмірній гладіні небес
Хмари плинуть у срібній імлі,
Утаївши, які нам дива
Ніжить ніч зачарована ця.
В Часі Простір потоками скрес,
Десь пропало тяжіння Землі,
І не мовлені досі слова
Калатають у Всесвіт серця.
Хай снує засторогу зима
Між застуджених тіней-примар,
Вже омріяну мить узнаю,
Що в безчассі торкнула крильми.
І згубитися страху нема
Бо на спраглого світу краю
Тільки ти… тільки я… тільки ми…
17.02.2016 16:05 Світлана Рачинська => © |
 Чарівно!... Боюсь щось порушити. В обране!) |
16.02.2016 09:59 Оля Стасюк => © |
 По суті єдина романтична річ 14 лютого, яка мені сподобалася. Дивне свято. А вірш дуже милий |
14.02.2016 16:37 Серго Сокольник => © |
 О, Таню, Ви сповнені у творі чарівного оптимізму! Я з задоволенням приєднаюсь до Вас, бо щось ні останні події, ні особистий настрій (от хоч би крайнє моє, викладене) не спонукали до цього. ТО ПОГРІЮСЬ ОБ ВАШЕ, МОВ ОБ ПІЧКУ) |
14.02.2016 13:50 Георгій Грищенко => © |
 Чудово, захоплююче. |
14.02.2016 12:42 Маріанна => © |
 Дуже гарно! Неповторно! |
14.02.2016 12:40 Ольга Шнуренко => © |
 Люди – це ангели з одним крилом, тому вони можуть літати, тільки обійнявшись один з одним. З Днем святого Валентина! |
14.02.2016 12:34 Люлька Ніна => © |
 Чудова талановита поезія. Особливо до вподоби слова: " в легковійному трепеті хмар." |