17.02.2016 20:12
for all
108 views
    
rating - | no usr.
 © Єва Фомичева

Чекай, не іди, милий мій

я стану вмить відьмою

Чекай, залишись, обійми мої плечі!

Твої руки ніжні, неначе в малечі.

Чекай, не іди, я прошу тебе, милий!

Як підеш - лишишся ти зовсім безсилий.


Я вітром повію у мріях і снах, 

Порушу далеко захований страх.

Я стану вмить відьмою, ти - мо́їм героєм, 

Лишилися тут, у думках, нас лиш двоє.


Чекай, не іди, милий мій, так поспішно!

Бо стане тобі ой, як не смішно..

Я ж мавка й русалка, чарую тебе, 

Тим самим ще й як забавляю себе.


Чекай, не іди, я прошу тебе, милий!

Чому зараз став такий ти безкрилий?

Невже ти боїшся, скажи, ну невже?

Та я ж білий янгол, не чортик я вже!


Ну, куди ти так мчишся, навіщо тікаєш?

Тим самим себе ти отак підставляєш.

Я ж зна́йду тебе і ось як залоскочу!

Чи у сні несподівано, тихо заскочу!


Ти піддайся мені, мій голубе ясний, 

Для мене світ твій вже дуже прекрасний.

Повір мені, любчик, поглянь в мої очі, 

В них зорі, що сяють у небі щоночі.


Я стану і музою, і тво́їм натхненням, 

Явлюся в житті твоїм, ніби знамення.

Чекай, ну чекай же, мій хлопчику милий!

Мій орле, мій птаху ти сизокрилий.



м.Київ, 15.02.2016

Публікації: Єва Фомичева

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись