10.02.2011 18:51
-
737
    
  1 | 1  
 © Микола Чат

Побачення.

з рубрики / циклу «БАЙКИ, ГУМОРЕСКИ»

Вед.- Ніч. В селі гуляють люди, 

Лиш Оксана дує губи: 

Парубків не помічає, 

З міста жениха чекає. 

На біду, чи на добро 

Дівці здибався Петро… 

П. – Здрастуй милая Оксана! 

Ой яка ж ти дівка славна! 

Як зірки палають очі! 

Що тут робиш серед ночі? 

О. – Не твоє жебраче діло, 

Де моє гуляє тіло! 

Вийшла зорі рахувати 

І на милого чекати. 

П. – Так той милий може я? 

О. – Дурню, не сміши мєня! 

Ой, погляньте, яка птаха: 

Ти ж біднота і невдаха! 

Не машини а ні хати, 

То й не смій мене чіпати. 

Подивись на свій ти ніс. 

Геть кабан! Ану не лізь! 

Милий мій як сонце вранці, 

Ще й гаса на іномарці. 

Геть від мене! Он він їде! 

Згинь, бо джипом переїде! 

Вед. – Та жених газюри дав, 

Біля милої не став. 

Ще й багнюкой із калюжі, 

Джипові колеса дужі, 

Заліпили дівці очі 

Й розчинилися у ночі. 

Тут Оксана заревіла: 

О.– Ти куди? Куди скотина?! 

Ти ж в коханні мені клявся! 

Та виходить тільки грався! 

Від гіпнозу вже проснулась… 

Да-а-а! Оце я лохонулась! 

Що ж це люди? По під хати, 

Буду я сама гуляти? 

Всі подруги з женихами, 

А мені валить до мами? 

Ні, додому не піду, 

Дурника собі знайду! 

О! До речі де Петро? 

Може закадрю його?! 

Петю, любий, а де ти? 

Йди голубчику сюди! 

Вед. – Та Петро із переляку, 

Зайцем стрибнув на гілляку, 

Серце у горлянці билось 

Залицятись розхотілось. 

П.– Тут я, тут я моя люба! 

Зараз лиш поправлю чуба. 

Що від мене ти хотіла? 

О. – Ой скажи, я дівка мила? 

Чи подобаюсь тобі? 

П.- Так.( Як прищ на бороді. 

Думав дівка сексуальна. 

З’ясувалось ненормальна, 

Не цілують хлопці Ксюху, 

А тікають що є духу? 

Побалакаю ще трохи 

І зроблю додому ноги.) 

О.- Що ти милий там шепочеш? 

Може цілуватись хочеш? 

Петрик, я на все готова! 

П.- (От вчепилася корова!) 

Ні спасибі. Ти ж казала, 

Що грошей у мене мало, 

Що не дуже я красивий, 

Як свиня, чи веприк сивий? 

О.- Ой, ні, ні! Я помилилась! 

В темряві не роздивилась. 

Ти прекрасний як Бред Піт, 

В м’язах руки і живіт! 

П.- Може й Піт та без машини. 

О.- Так з кущів стирчать он шини, 

То твій байк!? Чи то мопед? 

П.- Ні, старий велосипед, 

В колесі чотири спиці… 

О.- Не біда! Дай прокотиться?! 

П.- Ні! Ще колесо проб’єш. 

О.- Стій Петро! Ти що, вже йдеш? 

П.- Так іду, а ти лишайся… 

За машинами ганяйся! 

Вед.- Мораль у казочки проста: 

Не варто задирать хвоста, 

Своєю вродою пишатись, 

Бо можеш з носом ти зостатись. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!