...з дурною вісткою весні
віршування в окупації
...а у возі їде гном
парасолька веселкова
оборіг хибкий над ним -
править воза по доріжкам
між дерев і квітів дивних
по алеях чепурних
квапить віжками він поні
й брязкольцями у руці
милозвучним передзвоном
дзвонить щоб звільнили шлях
неквапливі перехожі
люд загавлений в цю мить
впізнавали його люди
і віталися із ним -
він у відповідь вітався
підіймав од часу час
капелюх стареннодавній
кидав киви і дзвонив
вправо-вліво усміхався
враз хмурнішав і затим
аж зі свистом хвацько хльостав
по боках лозою поні
підганяючи його
поцікавилися ельфи
сіли що на капелюх
на старий ширококрисий
- а куди ж так, діду гноме,
пишногривого коня
так женете Ви нещадно?..
та ж загонете його!
- до весни, до королеви,
у долину мрій і лун...
там, на обріях на східних
є створіння людотінні
пустозорі, мовчазні -
чи то мумії, чи зомбі..
сам їх чорт не розбере! -
безпощадна, люта, зимна,
льдова немов зима
суне та ординна зграя
мов цунами моря зла...
до володарки спішу я
характерниця ж вона -
щоб розкидала ту зграю,
захистила від біди!
...а тепер не заважайте!
клопіт маємо великий,
незбагненний і важкий...
поспішаймо ж густогривий
прудконогий поні мій!..
хльснув знов лозою з лиха
поні мчить з останніх сил
лише пил мов дим за возом
завірюхою курить...
