07.10.2012 18:46
-
145
    
  7 | 8  
 © Лідія Яр

Я довіряю тиші

Я довіряю тиші

Я довіряю тиші...

В ній правди, чи не найбільше.

Вона - і лікує душу,

Вона - мені шепче вірші.


Буває - дзвінка, кришталева,

Буває - гнітюча, часом

Й така соромливо - ніжна,

Коли ми буваєм разом...


Я довіряю тиші.

Ловлю її кожну мить

Й дивуюсь, коли, буває,

Та тиша мені болить...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.10.2012 15:48  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую. Дуже приємно.

 08.10.2012 15:32  © ... => Бойчук Роман 

Дякую. Приємно

 07.10.2012 22:55  Тетяна Чорновіл => © 

Також люблю тишу! А вірш гарний, ніби і сам кришталевий!

 07.10.2012 22:33  Бойчук Роман 

Інтимно дещо і так чуттєво про тишу. Дуже сподобалось...!!!

 07.10.2012 21:44  © ... 

Дякую всім щиро.

 07.10.2012 21:35  Ірина Затинейко-Михалевич 

рідна мудра тиша...як Ви її влучно окреслили!!!

 07.10.2012 20:55  Андрій Гагін => © 

Так, тиша буває різна! Гарний вірш!

 07.10.2012 20:11  Каранда Галина => © 

теж люблю, коли тихо...