Валентинка Тетяні Чорновіл
Полинь, полинь моя душа,
Туди де хвилі Сиваша
Виносять на піщану міль,
Мов сльози мармурову сіль.
Де проскуренцій жовтий цвіт,
Як повінь заливає світ.
Де ще незаймані поля,
Орел під зорями ширя,
Дрохва таїть у ковилі
Гніздо сповите на землі.
Де посвист чути ховраха
І чапля бродить мов віха.
Де вічні баби кам’яні,
Пильнують обрій в бур’яні,
Ногами вгрузнувши в кургани.
Де солонці неначе рани
На степовім духмянім тілі -
Порепані, мов лунь зотлілі.
Де бджіл частують медоноси,
Уранці морем дишуть роси…
Полинь туди моя душа!
Де, спокій дме із Сиваша.
