Тетяна Чорновіл Шепоче дощ весняний на даху
Рве в клоччя вітер полохливі тіні,
Швиргає в ніч розбурхану глуху.
Щось шелестке у струменів плетінні
Сум’яття крапель сіється в свідомість,
Зволоживши тягучу тьму суху.
А сну нема півночі вже. Натомість
Шепоче дощ весняний на даху.
Безсоннями знадливої омани,
Відчувши дивну шепоту вагу,
З дощем піду в весни лункі тумани.
Хай тільки сонний вітер на даху
Рве в клоччя ночі полохливі тіні.
23.04.2016 16:32 Георгій Грищенко => © |
 Чудовий вірш. |
23.04.2016 16:08 Дністран Оксана => © |
 Гарний шепіт - легко і лірично! |
23.04.2016 01:36 Серго Сокольник => © |
 Ото в Попа була колись собака. |
22.04.2016 22:59 Світлана Рачинська => © |
 Нема слів! Люблю Ваші твори! |
22.04.2016 21:58 Анна Ольтенберг => © |
 Ніби хтось прочитав мої думки...) Тільки оформив просто бездоганно! Дуже пройняло! |
22.04.2016 08:47 Тадм => © |
 от безсоння ж - жахлива річ, у Вас же воно таке вишукане, що хочеться в нього занурюватися! Я це називаю магією творчості, Вашої творчості |
22.04.2016 08:39 Каранда Галина => © |
 я вже позабувала назви форм... але роботу майстра видно відразу) |
21.04.2016 22:54 Шира Юлія Ігорівна => © |
 Ви подарували мені теплі спогади з мого минулого...Дякую за це! |
21.04.2016 20:16 Олександра => © |
 Відчулося. Іноді саме так почуваюся. Дякую! |