Тетяна Чорновіл Весняний передзвін
У величному Храмі Твоєї Весни
Між суцвіть запашного спокою
Сподіванням моїм зачаровані сни
Квітнуть, святістю повні лункою,
Щоб зітхнути між зір у п’янкому цвіту
Крізь весни одкровення розмає.
Зірних снів пелюстки, мов молитву святу,
Храм Мого Сподівання приймає.
Чий то Храм калатає у дзвони провин?
Пізно, квітне мить ночі остання.
З нею в зорях затих весняний передзвін
Під тривожне сердець калатання.
12.05.2014 08:57 Деркач Олександр => © |
 Храм Мого Сподівання - чудова поезія |
08.05.2014 17:44 Антоніна Грицаюк => © |
 Гарна весняна лірика! |
08.05.2014 12:02 Ганна Коназюк => © |
 Чудово!!! Дякую за поетичний бальзам для душі!!! |
08.05.2014 09:45 Тетяна Белімова => © |
 Якщо пізно, то трохи сумно... Гарна поезія! Ніжна і піднесена! |
07.05.2014 22:36 Ірина Затинейко-Миха... => © |
 НЕВИМОВНО...ТАКА ПОЕЗІЯ ЛІКУЄ ТРИВОГИ СЬОГОДЕННЯ...(((( |
07.05.2014 22:36 Ірина Затинейко-Миха... => © |
НЕВИМОВНО...ТАКА ПОЕЗІЯ ЛІКУЄ ТРИВОГИ СЬОГОДЕННЯ...(((( |
07.05.2014 20:04 Тадм => © |
 гарно! |
07.05.2014 16:28 Світлана Рачинська => © |
 Усе пережила - сподівання, одкровення, калатання, а тільки дякуючи Вам зрозуміла, що це прекрасний весняний передзвін) |
07.05.2014 12:48 Маріанна => © |
 Чудово! |