02.05.2016 06:41
для всіх
114
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Слава Богу!

Щось загупало серденько

Й в голові чомусь шумить, 

Мабуть прийдеться скоренько

Трупом стати якось в мить.


Та не хочеться вмирати, 

Хоч й поважний маю вік, 

Бога я берусь благати, 

Що я добрий чоловік, 


Щоби дав мені здоров’я

Ще пожити в світі цім, 

Негаразди щоб зборов я

Й добре щось зробив усім.


Написав щось незабутнє, 

Що дає натхнення жить, 

Щоби зло було відсутнє

Й доброту усім творить.


Заспокоїлось серденько

Й в голові вже не шумить, 

Буду жити хоч й бідненько

Й Бога нашого хвалить.


Слава Богу, слава вічна, 

Що він завше чує нас, 

Його силонька магічна

Люд в страшний рятує час.



м. Київ, 01.05.16.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.05.2016 14:51  Тетяна Чорновіл => © 

Незважаючи на песимістичний початок, Вам удалось, як завжди, зробити в вірші оптимістичні й мудрі висновки!
Слава Богу!

 03.05.2016 01:46  Серго Сокольник => © 

Тю... Зплюньте, Георгію))) Які там Ваші роки)))

 02.05.2016 08:17  Каранда Галина => © 

а так ми і живемо... день прожили, нічого поганого не сталося - і слава Богу...