Не скрашуй слів оздобою...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Перші тайгові зошити»
«Расписывай, раскрашивай»,
«Из первых таежных тетрадей»
Той позабутий дім,
Де ми з тепла подобою
Шукали лад не в тім.
Там день було по-твоєму,
Та день іще по-моєму.
Чи ж самоту загоїмо
В пристанищі пустім?
Приманками-букетами
Троянд пахучий ліс,
З цукерками пакетами
В запобіганні сліз.
За пам’яті лаштунками
Німотні вечори,
Глухих кімнат відлунками
Осінньої пори.
І погляд твій над п’яльцями
Застиг без почуття
До стиснутого пальцями
Забутого шиття.
З димами тютюновими
Дім – докором літам,
Що вдвох у ньому знову ми,
Та не тоді, не там.
Минулих бід збіговище
У згустку самоти –
Чого ти там живого ще
Надумала знайти?
Згадати щось не силуйся
Про той забутий дім,
Бо ладу не судилося
В пристанищі пустім.
_
Расписывай, раскрашивай
Тот позабытый дом,
Где не было по-нашему,
По-нашему – ладом.
Там было день по-твоему
Да было день по-моему,
Казался там обоим нам,
Как в гости, путь домой,
Приманками – букетами
Оранжерейных роз,
Пакетами с конфетами
В предупрежденье слез.
Вот чем они запомнятся,
Немые вечера,
Глухие эти комнаты,
Осенняя пора.
Опущенный над пяльцами
Непримиримый взор.
Исколотые пальцы,
Забывшие узор.
И вся в табачном дыме
Квартиры пустота.
Мы были молодыми
Но не тогда, не там.
Перебирая прошлое
Сейчас издалека,
Чего же там хорошего
Хотела ты искать?
У памяти не спрашивай
Дороги в этот дом.
Там не было по-нашему.
По-нашему – ладом.
