Жовті кульбабки
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
У Гідропарку – жовті кульбабки,
Свіжа кропива, райдужні бабки…
Все нещодавно тут народилось –
Мовби ніколи й лихо не снилось.
Квіт первозданний, біло-рожевий…
Пух тополиний, дикі дерева…
Світе весняний, чи пам’ятаєш:
Списи ординські, шоломи сяють?..
Києве-батьку, Отче мій сивий,
Стогін лунає – тихий, тужливий.
Чом хоче знову кат панувати?..
Крові напитись, душу відтяти!
Скільки терпіти муку й недолю?..
Десь заблукали щастя і воля.
Жовті кульбабки у Гідропарку…
Сонце – то вийде, то – знов за хмарку.
Поруч гуркоче поїзд метро…
Поруч хлюпоче вічний Дніпро…
Очі у нього – лагідно-сині…
Хвильками – злегка – до ніг моїх – піна.
