Тож, Господи, якщо се чуєш слово...
Тож, Господи, якщо се чуєш слово,
Згадаймо мертвих і живих,
Хай не забудем ми ніколи
Кісток жертовних, вікових.
Допоможи здолати спрагу,
Ту спрагу помсти крижану
І пам’ятать людську відвагу
До смерті вірну, молоду.
Хай ми поляжемо кістками,
Та відрубаємо навік,
Хай будем справжніми катами,
Та не заплющимо повік,
Допоки не лунає слово
«ГОЛОДОМОР» у всіх серцях,
Поки не зрозумієм знову,
Що ходим всі ми по мерцях.
Що, може, дід, а, може, прадід
Хлібини крихітки не мав,
Поки усякий скаже: «Справді,
А я такого і не знав».
