А що у мене ще було в житті?
Оця любов. Моя єдина шкіра.
У виразках одчаю і зневіри.
Часом на троні, часом - у смітті.
Коли б її - такої - не було,
Ущух би дощ, померла б всяка мрія.
І дні - не дні. Одна тахікардія.
Пустеля смерті - прижиттєве тло.
Моя любов кричить мені "Вставай!"
Аби зустрітись ще хоч раз із нею,
Сміливість знов беру ступать землею,
Попри одвічну муку розставань.
Лише вона, лише вона одна
Вартує, аби якось жити далі.
І пропадає аромат мигдалю,
І замовкає назавжди війна.
Моя любове! Ти - мій абсолют.
Моє "навіщо", "як", "куди" і "звідки".
Чуттям єдиним виплекана квітка,
Що лиш за неї вдячно я молюсь.
Дрогобич, Серпень 2009
