Зупинися, красуне, – зажди...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Эй, красавица, – стой, погоди»,
«Синяя тетрадь»
Зупинися, красуне, – зажди!
Далі тих он кущів не ходи.
За кущами невилазна грязь,
В тій грязі потонув би і князь.
Мабуть десь, коло краю землі,
Залишилися ще королі,
Там зросла королівною ти.
Чим я можу тобі помогти?
Все ж таки неспроста віч-на-віч
Ти мені тут зустрілась і ніч.
Може з голоду бродиш одна
І хитаєшся не від вина.
Чи без рідних бідуєш сама,
Чи то совісті в рідних нема,
Що тебе відпустили одну
У страшенну таку далину.
В цій глибокій лісній глушині
Всі стежки невідомі й мені.
_
Эй, красавица, – стой, погоди!
Дальше этих кустов не ходи.
За кустами невылазна грязь,
В этой грязи утонет и князь.
Где-нибудь, возле края земли,
Существуют еще короли.
Может, ты – королевская дочь,
Может, надо тебе помочь.
И нельзя уходить мне прочь,
Если встретились ты и ночь.
Может, нищая ты, голодна
И шатаешься не от вина.
Может, нет у тебя родных
Или совести нет у них,
Что пустили тебя одну
В эту грозную тишину.
Глубока наша глушь лесная,
А тропинок и я не знаю…
