О Всесвіте мій...
Я знову відроджуюсь, за покликом долі
Йду вперто вперед, не рахуючи днів.
У кожного з нас вже розписані ролі,
Минають століття крізь марево снів.
Життя відчуваю, хоч зі смаком полину,
Щоразу коли прокидаюся вранці.
Плекаю надії, і знов до них лину
Крізь слово, в чарівному ніжному танці.
О Всесвіте мій, розфарбуй в колір щастя
Життя всіх людей і нехай в резонансі
Їх долі накриє зорепад довголіття,
І мир, і надія у кожному шансі.
15.06.2016
