Відьма!
- И где те люди здесь возьмуться?
Вот, пожалуй, из-за Днестра,
Потому что здесь все степь... Мара! Мара! -
Цыгане крикнули, вскочили.
А перед ними оказалось
То, что пело. Сожаление и страх!
В свитке заплатанной дрожала
Какой-то человек. На ногах
И на руках повиступала
От стужи кровь; вплоть струпом стала.
И длинные косы в репьях
В полы бились в ковтунах.
Постояла, а потом села
Круг огня и грела руки
На самом пламени. - Ну, так!
Женился неборак! -
Сама себе она шептала
И тяжело, страшно улыбалась.
Что это такое? Это не мара.
Моя се мать и сестра,
Моя се ведьма, чтобы вы знали.
Т.Г.Шевченко
Зраджена…Тяжка її спокута...
Безнадійна туга душу рве.
Поглядом його навік прикута
До журби, що поміж днів пливе.
Божевільна… Люди так торочать,
Відьма кажуть, в серці стигне кров…
Діточок своїх знайти лиш хоче,
Їх згубила клята та любов.
"Чуєш, цигане, за що та кара?
Бога чим прогнівила свого?
Ходжу-броджу, мов ота примара
Все шукаю пана я того …
Де Наталка? Невже теж спіткала
Лиха доля і моє дитя?
Як би ж тільки я тоді се знала..
Ах яке ж страшне моє життя…
Донці рідній батько долю стратив,
Йванка-сина – справив на війну…
Як же так? Невже він розум втратив?
Господи! Його я прокляну!"
Ні... Душа від мороку не згасла,
Зцілила Маріула, з тих пір
Всі слова звучать її, як гасло –
Не закохуйтеся, милі, у панів!
травень 2016