ПОРА
з рубрики / циклу «СОНЕТИ»
Зима все білим порохом укрила,
Ще землям рідним сняться сніжні сни,
А дикі гуси – вісники весни
Вже в теплім краї розправляють крила.
Додому кличе незбагненна сила
Із ситості й спокою чужини,
Бо мрія всі думки заполонила,
Про шлях тяжкий не думають вони.
Гусей тривожне дике ґелґотання,
Полохає чужих країв світання,
І кличе в даль, до рідного Дніпра.
Зима у нас ще. Віхоли гуляють.
Та чути клич здаля: Гааг! – Пора!
То дикі гуси крила розправляють.
