Осінь і село
Пожовкле листя, мов папір,
Обписаний думками літа
І вітер, мабуть десь із гір…
Земля, лиш трошечки нагріта.
Птахи повідлітали в вись,
А в школі, дзвонять на уроки.
Зима сховалась, мов та рись,
Щоб різко скочить, але поки…
Тепло і павута літає,
Горіх волоський вже достиг,
По ньому білка все стрибає,
Ховаючи на зиму плід.
На полі коні ходять босі,
Усі, збирають урожай.
Усі щасливі, наче досі,
На дворі літо, квітне край.
І сад червоний за полями,
І дим крізь нього йде із них,
І люди з чесними руками,
На фоні матінки картин.
Усе гуде, усе у зльоті,
Лиш ліс сосновий шелестить,
Якби в пташиному польоті
Я міг би це усе уздріть.
Природа мати, люди вкупі,
На лицях щастя і добро,
Крізь еволюцію здобуті
Такі є осінь і село.
26.09.05 р.
