Спекотне літо
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Ох, лето красное! любил бы я тебя,
Когда б не зной, да пыль, да комары, да мухи.
Ты, все душевные способности губя,
Нас мучишь; как поля, мы страждем от засухи...
Александр Пушкин
Когда б не зной, да пыль, да комары, да мухи.
Ты, все душевные способности губя,
Нас мучишь; как поля, мы страждем от засухи...
Александр Пушкин
Аромить літо ягодами й квітами,
П’янить мене медовим цвітом липовим,
Шалена спека, в голові кульбітами
думки сумні із присмаком полиновим…
Трава дурманить в лузі алергенами,
Дзюрчать струмки, від спеки втомлені,
Поля і луки вкриті гобеленами,
Танцюють у повітрі сонця промені…
І неймовірна тиша заколисує,
На горизонті - дивовижне марево,
Літак у небі віражі виписує,
Зникає, ніби привид, знов за хмарами…
Спекотне літо мучить нас задухою,
Пилюкою і мухами злостивими,
І знищує рясний врожай посухою,
Рятує згодом все дощем і зливами…
Люблю я літо, а чи ні – не так важливо,
Тому що ця смачна пора - це справжнє Диво!
м. Київ, 21.06.2016
