Олена Коленченко Гавань синьоокого озерця
Мрії ніжно вітер віднесе…
Втомлено дивлюся в очі неба.
Скласти вірш, а може твір-есе?
А чи взагалі комусь це треба?
Душу нуртують вихори дум,
Спогади, мрійливі сподівання.
Світу сповіщають біль і сум,
Чи відверту радість від кохання.
Білий аркуш знову я беру
І рядки повільно укладаю
Сам на сам з собою говорю
Наче пісню про життя співаю.
Музика із надр душі пливе
Тихо-тихо, чутно стукіт серця.
Я радію, що в ньому живе
04.07.2016 18:14 Іванка Світла => © |
 Прекрасний вірш! Пані Олено, Ви- Майстриня Слова! |
04.07.2016 09:17 Тетяна Белімова => © |
 Красиво! У поєднанні з музикою звучить ніжно і піднесено. Творчість... Вона така))) |
03.07.2016 13:43 Тетяна Чорновіл => © |
 Ніжний замріяний вірш з гарним музичним супроводом. |
02.07.2016 20:22 Ольга Шнуренко => © |
 Музика із надр душі пливе Тихо-тихо, чутно стукіт серця. Я радію, що в ньому живе Гавань синьоокого озерця. ЦЕЙ КАТРЕН - НАЙКРАЩИЙ! |
02.07.2016 19:20 © ... |
Бачите, Ви знову мені допомогли)) Зараз мені більше до душі)) Дякую)) |
02.07.2016 19:16 Панін Олександр Мико... => © |
 Написати вірш і - "Діва Аве", |
02.07.2016 18:57 © ... |
А сьогодні я теж довго думала над четвертим рядком....а Ви саме про нього і написали)) |
 02.07.2016 18:30 Каранда Галина => © |
 пишемо не тому, що це треба комусь. пишемо, коли це треба нам. |
