Чому я сумую за ним
Я знаю чому я сумую за ним,
Тому що у нього немає вітрил,
Тому що у море він не забіжить,
Він, навіть, від подиху мого дрожить.
Він, навіть, не знає, що ним я живу,
І що лиш для нього, я казку пишу,
Але ти повір, я цим дорожу...
І як я чекаю на нашу весну!
І очі зустріну твої випадково,
Я в диво не вірю, й для тебе одного,
Я рідною мовою знов заговорю,
Який ти знайомий, знайомий до болю...
Та я не живу! Я по вовчому вою!
Якщо ти захочеш, піду за тобою.
Але я не буду без тебе й ні з ким,
Бо тільки з тобою відчула порив.