На Івана на Купала
Я чар-зіллячко збирала
Та в’язала у пучечки,
Пакувала у мішечки:
Це – для чаю, це – для духу,
Є від нежитю, задухи,
Від нещасного кохання,
Тут – від болю і страждання,
Це – для настрою (у дощ).
Ой, для чого в мене хвощ?
А, згадала – кров спиняти,
Звіробій, душиця, м’ята…
Я нічого не забула?
Взимку з них зроблю мікстуру,
Ще б цвіт-папороть знайти –
Береже від самоти.
Шкода – від брехні нема,
Від підло́ти крадькома,
Від безчинства й хабарів.
Хтось казав, що сухарі
Допоможуть в цьому ділі...
Лікарів би ще умілих...
