Самотність в різних ракурсах. Триптих
3 Ксенія
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов...
Ярослав Барнич
Пухкенькою ще змалечку була,
Така собі пампушечка-дівчатко.
Одна в батьків зростала і цвіла,
Спокійне і слухняне янголятко...
Завжди весела, легка на підйом,
Але ж повненьких не всі хлопці люблять.
Їй байдуже, бо в лісі за селом
Є той один, що завжди приголубить.
І ледь діждавшись вісімнадцять літ,
Дівча гайнуло в лісникову хату.
І навесні, у відзвуках трембіт,
До Ксенії прийшло весільне свято!
Отак любились, в щасті і добрі.
А через рік дівчатка народились -
Однакові, кирпаті і малі.
Щей ластівки у клуні погніздились...
В сім`ї і розуміння, й благодать -
Немає а ні бійок ні істерики.
Вже й виросли.З гніздечка полетять
Одна в Канаду, інша до Америки.
І враз якось спустошився їх дім.
Онуків бачать лиш по скайпу в родичів.
А далі він частіше все хворів...
Помер, перетворивши світло в поночі.
Одна. Не звикла. Бо ж іще дитям
Від неньків та й віддалася коханому.
Назавжди. І немає вороття.
Мов камінець на березі піщаному.
У Ксені очі згореносумні...
Ввійшла до храму Пресвятої Діви.
Вдивляючись у образ на стіні,
Хрестилась і шептала псалмоспіви.
Київ, 17.03.2014
