На досвіткових рос осонні
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Встає загравами світання
З туману сонце первозданне,
І ночі зблідла мить остання
Посеред хмар імлистих тане,
Зійшовши темінню в їх плин.
А сонце зблискує в загравах.
Ще спалах – і зі снів туманних
Розсиплеться по стихлих травах
На сотні сонечок духмяних
У сріблі росяних краплин.
Пригуб краплини в сну спокої
На досвіткових рос осонні.
О, не розлий роси тремкої
Бо кожне сонечко в долоні
Промінням диво дня снує,
Де трав колосся мріє в тиші
Між вітру подихів неспішних
Та в трепетних небес узвишші
Від слів твого зізнання ніжних
Зайшлося серденько моє.
